АДМІНРЕФОРМА / Область проти Кременчука

Минулого тижня Кабмін за поданням обласної державної адміністрації затвердив перспективний план формування територій громад Полтавської області.

Цей план передбачає створення на Полтавщині 61-ї об’єднаної громади.

Кременчук чиновники із Полтави побачили об’єднаним тільки з Потоківською сільською радою, про що і подали відповідну пропозицію на затвердження уряду.

Ця пропозиція не була узгоджена з Кременчуком, навпаки, не було навіть взято до уваги аргументи, які наводив Кременчук щодо перспектив об’єднання громад. Логіку дій полтавських чиновників у цьому питанні може пояснити лише одне: хтось дуже зацікавлений і впливовий побажав перекроїти карту Полтавщини в своїх інтересах. Про інтереси простих людей тут і не йшлося.

Адже по факту:

  • мешканці навколишніх населених пунктів у своїй більшості працюють у Кременчуці. Практично щодня їздять у Кременчук.
  • Всі вони отримують медичні та освітні послуги в Кременчуці. Багато інших звичних та повсякденних справ люди із навколишніх сіл роблять у Кременчуці.
  • В свою чергу велика кількість кременчужан мають дачі та заміські будинки у навколишніх селах.
  • І так склалося історично – практично весь Кременчуцький район та Власівка є Кременчуцькою агломерацією та живе з Кременчуком одним спільним життям.

Кожен мешканець села чи міста має право на сучасну медицину і освіту, доступні та якісні адміністративні, комунальні, соціальні послуги, гарні дороги, чисті й освітлені вулиці. Але люди можуть впливати на якість цих послуг лише тоді, коли відповідальні за їх надання знаходяться близько. Найближчою до людей владою є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні або міські ради. Саме вони повинні мати широкі повноваження і достатньо коштів, щоб бути спроможними вирішувати усі місцеві питання і нести за це відповідальність. Для цього в Україні хотіли зробити децентралізацію – передачу повноважень та фінансів від державної влади якнайближче до людей – органам місцевого самоврядування. В рамках децентралізації мали з’явитися об’єднані громади, які повинні бути спроможними надавати якісні послуги своїм мешканцям, мати відповідне бюджетне забезпечення на виконання повноважень.

Міська влада пропонувала обласним чиновникам при підготовці перспективного плану формування територій громад області розглянути питання приєднання до Кременчука громад Кам’янопотоківської, Білецьківської, Потоківської, Дмитрівської сільських рад, які ще не пройшли процедури об’єднання.

Якби у Полтаві дослухались до побажань міської влади, то Загальна територія Кременчуцької територіальної громади зросла б до 541 кв. км, а населення до 240 тис. осіб. Адже Місто Кременчук є центром агломерації, до складу якої входять прилеглі населені пункти, розташовані в радіусі 20 км та пов’язані між собою тісними зв’язками у сферах економіки, освіти, охорони здоров’я тощо та спільною транспортною інфраструктурою.

Проте в Полтаві вирішили інакше. Вони вважають, що потрібно об’єднати Кам’янопотоківську та Білецьківську громади в одну, окремо від Кременчука. Хоча вони не мають між собою прямого транспортного сполучення, і для отримання тих чи інших послуг мешканцям цих сіл доведеться їздити через Кременчук. Чи бажають цього прості мешканці – невідомо, проте місцеві «князьки» змогли вирішити питання в області.

Об’єднана Кам’янопотоківська громада буде найбіднішою в області. Адже замість Замість Кам’янопотоківської, Білецьківської, Потоківської, Дмитрівської сільських рад, Кременчук отримав лише одну – Потоківську.

Крім того, можна було приєднувати до Кременчука раніше об’єднані громади, які знаходяться навколо міста: Новознам’янську, Піщанську, Омельницьку, Недогарківську, Пришибську, а також Ялинцівську сільську раду та селище Власівка Кіровоградської області.

Не менш дивним виглядає приєднання спроможних Недогарківської та Новознам’янської ОТГ до Піщанської. В цьому випадку мешканці Новознам’янки також мають їздити через пів Кременчука до Піщаного – центру їхньої новоствореної громади. А мешканці Недогарської ОТГ мають їхати до Піщаного, яке межує з Кременчуком. Тоді яка різниця, куди їхати: в Піщане чи Кременчук? До речі, і Піщанська, і Недогарська, і Новознам’янська об’єднані громади утворилися ще у 2015 році. Для чого тоді таке об’єднання?

Виникає слушне запитання: чи то ті обласні чиновники, які формували перспективний план формування територій громад Полтавської області, взагалі не розуміли суті децентралізації чи то так боялися дати можливість Кременчуку підтягнути сусідні території до свого рівня і забезпечити мешканцям прилеглих сіл достойний рівень життя?

Сьогодні держава забирає у Кременчука 134 мільйони гривень на рік. Це своєрідна фінансова допомога, яку вилучають у більш успішних громад на користь «бідніших». Якби до Кременчука приєднали усі названі територіальні громади – ці гроші, які забирає держава, залишилися б у місті і їх можна було б спрямувати на вирішення спільних питань громад.

Що втратили люди – відповідь очевидна. Маленький красномовний приклад того, як відрізняється життя в місті і за містом – це стан доріг зразу за знаком, де Кременчук закінчується.

Укрупнена Кременчуцька ОТГ відповідала б усім критеріям оцінки рівня спроможності територіальних громад та могла б забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства та розвиток інфраструктури на всій території.

Які вигоди отримали в області чиновники за таку «децентралізацію по-полтавськи» – це тема окремих журналістських розслідувань. Будемо ретельно в цьому розбиратися та інформувати наших читачів.

А поки що нагадаємо ще раз що таке децентралізація і навіщо вона потрібна.

Для чого потрібна ця реформа

Якісні медицина і освіта, хороші дороги, освітлені вулиці, наявність в будинку всіх комунікацій – газу, світла, води і каналізації, здавалося б, повинні бути в кожному населеному пункті. Але в Україні склалася зовсім інша ситуація, коли деякі села живуть взагалі без будь-якої інфраструктури. У них немає ні підприємств, ні грошей, майже немає людей.
У рамках децентралізації вирішення питань сіл разом з фінансами і повноваженнями держава передала місцевому самоврядуванню – сільрадам, селищній раді, їх виконкомам. Адже люди можуть впливати на якість послуг тільки тоді, коли відповідальні за їх надання знаходяться близько. У свою чергу місцева влада краще інформована про проблеми своїх населених пунктів, ніж столичні чиновники. Тому зможе вирішувати їх швидше і результативніше.

У чому суть децентралізації

Села, селища і міста створюють об’єднані територіальні громади, в які входять декілька населених пунктів. Люди на виборах вирішують, хто увійде до органів місцевого самоврядування їх ОТГ, хто стане старостою в селі/селищі. Держава виділяє ОТГ частку національних податків, а місцева влада вирішує, на що будуть витрачені гроші.

Які переваги дає децентралізація

Об’єднані територіальні громади, які формуються при децентралізації, за розмірами набагато менші, ніж райони. Щоб отримати всілякі дозволи, реєстрації й посвідчення – для ведення бізнесу, наприклад, людям не потрібно їхати за 100 км до райцентру. Для цього достатньо звернутися в ЦНАП у центрі ОТГ – це вдесятеро ближче.

А місцевому самоврядуванню можна буде залучати інвестиції, не чекаючи дозволу зі столиці. На ремонт шкіл, дитячих садів і лікарень, покриттів доріг, купівлю «швидкої» або пожежної машини теж не потрібно схвалення держави – все вирішується самостійно.
В чому різниця між федералізацією і децентралізацією

Під час федералізації значна частина повноважень переходить регіонам, тобто області. При цьому децентралізація передає ті ж повноваження невеликим громадам – ОТГ. Децентралізація знижує ризики створення корумпованої системи влади, але така ситуація цілком імовірна на регіональному рівні.

Чи зміняться кордони областей

Ні, кожна ОТГ повинна розташовуватися в межах однієї області, не зачіпаючи сусідню.

Хто контролює роботу місцевої влади в ОТГ

Контролюють раціональний розподіл коштів самі люди, місцева влада за законом зобов’язана залучати членів громад до спільної роботи. Реформа також передбачає введення префектів, які здійснюють нагляд за дотриманням Конституції й законів України органами місцевої влади.

96