АЛІТУС / Один з наймолодших мерів Литви відзначив рік повноважень

У місті-побратимі Кременчука, литовському АЛІТУСІ, рік тому, 18 квітня 2019 року, міський голова Неріюс Цесюліс склав свою присягу. 

Один із наймолодших мерів країни спокійно відзначає річницю свого керівництва містом, наскільки це можливо в умовах карантину.

До цієї дати він дав інтерв’ю виданню АlytusРlius, уривки з якого публікує AV.

З якого часу він починається і коли закінчується звичайний робочий день міського голови Алітуса?

Це починається, коли я тільки-но прокидаюся рано вранці й закінчується о дванадцятій ночі. Багато питань доводиться вирішувати відразу, і навіть якщо ви повернетесь додому о сьомій чи восьмій вечора, ви все одно розмовляєте по телефону, комбінуєте різні питання, читаєте електронні листи, отримуєте важливу інформацію – працюєте за потребою. На дозвілля на даний момент залишається дуже мало часу.

Може під час карантину темп роботи трохи сповільнився?

Ні… Навпаки, зараз роботи зараз набагато більше. Практично щодня ми маємо віддалено поговорити з представниками уряду, міністерств освіти, науки та спорту, Міністерства внутрішніх справ та Державного центру оперативних надзвичайних ситуацій з того чи іншого питання.

Рішення приймаються миттєво й муніципалітети мають їх виконувати вже наступного дня. Потрібні швидкі консультації як з поліцією, так і з органами охорони здоров’я міста.

Крім того, ведеться рутинна робота: розглядаються проекти рішень ради, на них потрібно відповідати, і, звісно, є необхідність віддалено спілкуватися з людьми, які звертаються. Я також майже щодня спілкуюся з журналістами.

Чи можуть, незважаючи на карантин, містяни звернутися до мера додому телефоном або іншим прийнятним для них віддаленим способом?

У мене є офіційний акаунт міського голови в соціальній мережі Facebook… Щодня є близько двадцяти запитів, листів, запитань про різні проблеми. Я отримую багато листів від емігрантів, які хочуть повернутися до Литви. Людям не важко спілкуватися з мером через соціальні мережі.

А чи читаєте ви коментарі у Facebook та у статтях про себе?

Я відповідаю на особисті повідомлення, адресовані керівнику міста. Я не читаю анонімних коментарів після статей… Бо знаю, що існує категорія людей, які копіюють та публікують один і той же коментар десятки разів і з однаковими помилками. Навіщо намагатися читати той негатив, що людина навмисно пише й розповсюджує? Я вважаю за краще спілкуватися зі своєю родиною або читати натомість книгу.

Які книги ви читаєте?

Наразі чергуються дві: “Сінухська єгиптянка” Мікі Валтарі та “Мадам Боварі” Гюстава Флобера з серії “Сто найкращих книг у світі”. Першу книгу я читаю вже вдруге, мені вона дуже подобається, хоча я ще не закінчив “Мадам Боварі”. Я віддаю перевагу раціональному підходу, а тут є багато почуттів та любові, Втім, я не хочу щось оцінювати, не читаючи.

Про почуття. Хто ваша улюблена людина?

Однозначно моя кохана дружина Аврелія.

Повернення людей до Алітуса було однією з ваших обіцянок на виборах. Скільки цих обіцянок було виконано за перший рік – ви склали для себе такий звіт?

Ми проаналізували – реалізується близько 30-40 відсотків того, що ми обіцяли. За один рік вільні економічні зони, звичайно, не будуть створені, але ми почали. Також почався процес залучення університетів – підписано угоди, а навчання має розпочатися у вересні. Також розпочато план перепланування шкільної мережі. Є багато речей, які ми збиралися робити і робимо. Ми побачимо, скільки ми можемо досягти за чотири роки.

Коли ви говорите “ми”, то маєте на увазі команду…  

І команду, і раду. Міський голова має лише один голос із 27. Рішення приймаються більшістю голосів членів ради… Чи приймаємо ми найкращі рішення, буде видно…

Якби ви сьогодні знову формували свою найближчу команду, у вас були б ті самі люди?

Можуть бути різні нюанси, але я сказав би «так». Ми навчилися працювати, обмінюватися інформацією. Усі останні кризи посилили нас, показали, наскільки ми є люди. Я б не змінив команду.

Пожежа на шинному виробництві є не тим, чим можна пишатися, але це, безперечно, найвідоміша подія для мешканців Алітуса цього року. З точки зору сьогоднішнього дня, як ви оцінюєте ситуацію, які уроки ви вважаєте, що засвоїли, а що б ви зробили по-іншому?

Під час пожежі та пандемії ми навчились дбати про все самі. Не чекати, що хтось прийде, покаже, як діяти або щось подарує. Ми навчилися не приховувати ситуацію від населення, не брехати й не боятися приймати рішення самим. Не бійтеся сміливих рішень.

Як ви оцінили би роботу членів муніципальної ради впродовж цього року? Хто з вас, членів ради, на вашу думку, має бути «залишеним»?

Я не можу судити всіх членів ради за одним пунктом. Одні працюють більше, інші менше, у деяких ініціатив більше, в інших менше, деякі відвідують засідання комітетів частіше, інші не так часто. Після попереднього терміну ми бачили, що деякі члени колишньої ради покинули “школу” виборців. Я думаю, що містяни за три роки запропонують комусь з членів правління покинути й цю “школу”, але дозволять іншим приходити до класу й навчатися далі.

33