Чи можливо побороти наливайки?

Фальсифікати невідомого походження, порушення усіх можливих норм, антисанітарія, смердючі та галасливі клієнти, що псують життя мешканцям будинків – усе це головні ознаки «наливайки». Вони існують в кожному мікрорайоні, часто маскуючись під звичайні кафе, мають дозволи на роботу, але часто порушують будь-які існуючі норми. Їх час від часу закривають, але вони відроджуються, мов міфічний птах фенікс з попелу, часто за допомогою судів. Чи можливо з ними боротися? І чому деякі громадяни вважають, що «наливайки» треба залишити?

Небезпечний фальсифікат

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), українець на рік випиває 8,49 л алкоголю. Якщо порівнювати з сусідами, це небагато: у Білорусі вживають 17,3 л, у Росії – 11,05 л алкоголю на рік. Але це офіційні дані. Аналітики навряд чи враховували випите у підпільних кафе, які у народі називають «наливайками» чи «генделиками».
За стійкою на полицях у ряд стоять пляшки з горілкою, коньяком, вином. В асортименті «наливайок» алкоголь є на будь-який смак. Однак гарні пляшки відомих брендів – лише ширма. Наливають алкоголь з пластикової тари чи пакетів з краниками. Походження таких напоїв оповите таємницею. Але можна казати впевнено: все це сурогати та підробки.
У сурогатну горілку додають технічний спирт, що значно дешевший за харчовий, – розповідає експерт Дмитро Дерев’янко. – У людини, яка отруїлась сурогатом, уражається нервова система, печінка і нирки. Як тільки з’являються перші ознаки враження зору, потрібно викликати швидку допомогу. Та краще не ризикувати й взагалі не пити такий алкоголь. Усе, що наливають не з фірмових пляшок – точно підробка.

Антисанітарія та соціальні проблеми
На Молодіжному є мірокрорайон, який відомий під назвою «Аврора». Так називався колишній кінотеатр. На «Аврорі» є місце, де алкоголіки всього району збираються вже о шостій ранку. Бо тут відкривається перша «наливайка», готова врятувати від похмілля всіх «стражденних». Це відверто асоціальні типи, яких намагаються не помічати, обходити стороною.
Поряд з цією та й з такими ж «наливайками» у інших мікрорайонах одна й та ж картина: сморід, бруд, матюччя, бійки. Виклик поліції дає ефект лише на кілька хвилин, а щойно патрульні від’їжджають, клієнти знову сповзаються.

Але є й плюси, кажуть експерти

Звичайно, перша реакція, коли ми говоримо про «наливайки» – закрити. Але Анатолій Завгородній вважає, що це не вирішить проблеми. І навіть може її загострити.
– Уявіть собі, що всі «наливайки» в місті закрили. Але ж їхні клієнти нікуди не подінуться. Сотні чи навіть тисячі алкоголіків не підуть у магазин купувати легальний алкоголь. Вони почнуть тинятися містом в пошуках «баби Люсі», яка продасть їм дешевий самогон. А «баба Люся» продаватиме його де? Правильно – у вашому під’їзді, під вашими вікнами. Бо ця «баба Люся» – ваша сусідка. І всі алкоголіки із «наливайки» перейдуть до вашого двору. Замість однієї-двох локацій на мікрорайоні таких стане десятки – в кожному дворі.
Анатолій також вказує на кримінальний бік питання:
– Будь-який дільничний знає: поки існує постійна «точка» («наливайка», наркопритон чи підпільний ломбард), він знає, де шукати місцевий «злочинний елемент». І коли є звернення про крадіжку чи бійку, правоохоронці насамперед ідуть по таких «точках». Як тільки «точку» закривають, цей злочинний елемент розповзається, і робота з розкриття злочину суттєво утруднюється.
Точка зору Анатолія неоднозначна, але не позбавлена сенсу. Адже в будь-якій країні позитивна робота детективів напряму залежить від того, наскільки добре вони знають злочинний світ.

«Наливайки» працюють «мимо каси»
Ще одна проблема «наливайок» – вони банально обкрадають місто та державу. Адже торгують нелегальним алкоголем, уникаючи сплати акцизів. А акцизні збори є суттєвою частиною для наповнення як міського, так і державного бюджетів.

Лікувати треба хворобу, а не симптоми

Такої точки зору дотримується лікар Борис Філатов.

– Існування «наливайок» – це дзеркало нашого суспільства, симптоми його соціальних хвороб. І ми ці хвороби ніколи не вилікуємо простою забороною чи закриттям генделиків. Алкоголізм неможливо вилікувати заборонами. «Сухий закон» вводили в США та СРСР, але це нічого не дало. Згадайте, в СРСР колись існували ЛТП (лікувально-трудові профілакторії), куди примусово відправляли «лікуватися» алкоголіків. Єдина від них користь була лише близьким п’яничок, бо мали змогу кілька тижнів від них відпочити. А потім все починалося спочатку. І тут не треба перекладати ці проблеми на державу, поліцію чи школу, – продовжує Філатов. – Починати треба кожному із самого себе, зі своєї родини. Все починається з дитинства, з виховання у сім’ї. Держава ж має забезпечити цьому нормальні умови.

Так що ж робити з «наливайками»?

Треба змушувати працювати їх у межах закону. Це може бути повільний, важкий, але потрібний процес.

Анастасія Міщенко розповідає, що разом зі знайомими постійно «дістає» власника «наливайки», яка розташована в одному з правобережних мікрорайонів.

– Завалюємо скаргами, викликаємо поліцію. Вимагаємо, щоб перевіряли справжність акцизних марок, щоб працював туалет. Чоловіки наші «виховують» сам «контингент», щоб не перетворювали двір на туалет. І знаєте, після кількох таких «профбесід» стало трохи легше.

Міщенко вважає, що ні поліція, ні контрольні служби самі без допомоги громадян проблему не вирішать. Вона теж погоджується, що «наливайки» – це відображення проблем всього суспільства, а, отже, вирішувати її потрібно разом.

– Когось треба витягувати із соціальної ями, лікувати. Когось змушувати силою дотримуватися порядку та змусити відповідати по закону. Це питання спільне для всіх, тож і вирішувати його треба спільно, – переконана кременчужанка.

Редакція ж запрошує читачів поділитися своїм поглядом на проблему.
Як її вважаєте за можливе вирішити ви. Можливо, у вас є власний позитивний досвід, про який варто знати іншим? Пишіть нам на нашу електронну адресу av2012@ukr.net або на нашу сторінку у facebook.com/av.kremenchuk

31