Для мене це романтика

Щодня на вулиці Кременчука виїжджають близько 50-ти нових тролейбусів. Без комфортних та доступних красенів важко уявити життя нашого міста. Це одна з головних візитівок, через яку нам неприховано заздрять навіть міста-мільйонники. Однак серцевиною позитивних змін завжди є люди, які вкладають у цю роботу свої сили і вміння. Серед них – і водій тролейбуса Дмитро Бречко.

І престижно, і для душі

Для нього ця робота стала справжнім покликанням. Він прокидається о 4-ій ранку, аби вже о 5:10 виїхати у перший рейс. Коли під’їжджає до зупинки, то посміхається заклопотаним пасажирам. І ранок перестає бути холодним і похмурим. Цікаво, що зараз у тролейбусному управлінні все більше бажаючих працювати водіями, особливо серед молоді. Тепер це престижна і високооплачувана робота, тож відбір – жорсткий.

А почалося все з того, що у січні минулого року Дмитро побачив інформацію про набір на курси водіїв у тролейбусному управлінні (КТУ). До цього він працював на різних роботах, тож вирішив спробувати себе і в цій сфері. Після співбесіди його запросили на курси, які тривали 5 місяців. Відібраних кандидатів навчали безкоштовно і виплачували їм стипендію. Всього у його групі було семеро людей, і всім пощастило успішно скласти екзамени і влаштуватися на омріяну роботу. До слова, такі навчання проходять у Кременчуці на постійній основі.

Спочатку Дмитро їздив на тролейбусах ЛАЗ, які називає лагідно «жовтими ластівками». Зараз йому вже доручили керувати новенькими «Богданами». Їх переваги як для пасажирів, так і для водіїв – очевидні. Серед головних – автономність, також водії можуть без проблем долати «стрілки» на контактній мережі і спостерігати за салоном із відеокамер. Середня заробітна плата водіїв на підприємстві – 10-12 тисяч гривень. Однак свою роботу Дмитро любить в першу чергу за атмосферу:

– Ця робота – романтична, і це одна з головних причин, чому я працюю тут. Ти бачиш красу свого міста, як змінюється погода та пори року. Я не втомлююсь милуватися Кременчуком і красивими світанками, – зізнається наш співрозмовник.

Інші міста заздрять кременчужанам

Кременчужанам справді є чим пишатися, адже ми стали першим містом в Україні, де повністю оновлено тролейбусний парк. Було придбано 40 тролейбусів – 5 спарених та 35 одинарних. Незабаром місто отримає також автономні тролейбуси, які їздитимуть через Крюківський міст. А 28 січня автономний тролейбус «1+» запустили на Петрівку. Все це стало можливим завдяки ініціативі мера Кременчука Віталія Малецького.

І, що найприємніше, за весь цей комфорт ми платимо найменше в Україні – всього дві гривні, тоді як в інших містах вартість проїзду у тролейбусах становить у середньому 5-6 гривень.

– Туристи захоплюються і Кременчуком взагалі, і новими тролейбусами зокрема. Нам дійсно дуже пощастило з такими приємними змінами у місті, – розповідає Дмитро.

В інших містах ситуація з тролейбусами менш оптимістична. Перша проблема тієї ж Полтави і навіть міст-мільйонників – старі і зношені тролейбуси, які ледве справляються з існуючим пасажиропотоком. Однак навіть на існуючій старій техніці немає кому працювати. Справа в тому, що багато тролейбусних управлінь інших міст втратили ліцензії на підготовку водіїв, а без цього неможливо поповнюватись новими кадрами. Існуючі ж кваліфіковані водії вимушені тікати з роботи через мінімальні низькі зарплати.
Зараз успішний досвід Кременчука намагаються втілювати в обласному центрі, заговоривши про купівлю нових тролейбусів. Щоправда, про конкретні дати і дії тамтешніх посадовців поки що важко говорити.

Що потрібно пам’ятати пасажирам і водіям легковиків

А от найбільшою мрією кожного водія тролейбуса є дбайливе ставлення пасажирів до нового транспорту. На жаль, знаходяться такі особи, що розбивають скло, смітять у салоні, обдирають фарбу або ж залишають на згадку різні написи. Також часто можна спостерігати, як п’яні пасажири погрожують водіям, вибиваючи скло їхньої кабінки. Тому працівники тролейбусного управління просто благають пасажирів бути в першу чергу вихованими і поважати нову комунальну техніку, яку купили для їхнього ж комфорту.

Також візьміть за звичку пити каву чи чай виключно на зупинці. У тролейбусі вас зі стаканчиком напою можуть ненароком зачепити інші пасажири, і через це салон уже не буде такий охайним і сяючим.
Окрім невтішних ситуацій з пасажирами, проблем додають і колеги-автомобілісти, які часто «підрізають» тролейбуси.

– Водій тролейбуса відповідає за життя і здоров’я десятків людей. Нам нелегко швидко пригальмувати, коли у салоні люди. Однак щодня на вулицях я зіштовхуюсь із «шумахерами», які влаштовують небезпечні маневри і порушують правила дорожнього руху. Пам’ятайте, що ваша халатність і неуважність загрожують життю багатьох людей, пропускайте тролейбуси, не заважайте нам працювати на благо міста, – звертається до інших водіїв Дмитро.

З історії кременчуцьких тролейбусів

Наш співрозмовник ще й активно цікавиться історією Кременчуцького депо. У його блокноті є замітки про тролейбусні маршрути і характеристики різних моделей цих транспортних засобів. Ось кілька фактів, які ми вам нагадаємо або ж здивуємо:

• Спарені «Богдани» (так звані «гармошки») є тільки у двох містах – Кременчуці і Києві. Та й взагалі в інших містах нашого рівня «гармошок» не зустрінеш.
• На підприємстві є водії, які працюють ще з часів заснування депо.
• У Кременчуці існували 10 тролейбусних маршрутів. Наприклад, маршрут №10 курсував від зупинки «Пивзавод» до заводу БВК, а тролейбус №9 курсував від НПЗ до зупинки «Пивзавод» (він розвертався на колі). Зараз ці маршрути ліквідовані. А от маршрути №7 і №8 зараз є виключно службовими. Назву маршрута №13 можна пояснити досить просто – він поєднує в собі маршрути двох тролейбусів – №1 і №3. Тобто везе пасажирів від Крюківського мосту до колісного заводу.
• Раніше тролейбуси курсували і в Крюкові. Як тільки ми з’їжджаємо з мосту, то можемо побачити на стовпах застарілі елементи контактної мережі. Це був тролейбусний маршрут №4, і він проіснував всього рік – з 1974 р. до 1975-го. Причина – нерентабельність, адже люди не дуже їздили цим мікрорайоном. Пустити тролейбус через міст тоді було лише мрією. Сподіваємося, її вдасться здійснити вже у 2020-му
.

80